Опис педагогічного досвіду роботи

Ми навчаємося не для школи, а для життя.

Сенека Молодший

У Державній національній програмі «Освіта» (Україна XXI століття) одним із пріоритетних напрямів перебудови школи є формування у дітей та молоді вміння міжособистісного спілкування, яке потрібне в умовах становлення і розвитку високотехнологічного інформаційного суспільства в Україні. І я, як вчитель, за вирішення цього завдання несу неабияку відповідальність.

Звичайно, вміння спілкуватися завжди є актуальним, особливо у підлітковому віці. Це той період, де можна сформувати комунікативні уміння і навички, культуру мовлення, визначити соціальну роль і поведінку дитини.

У сучасному суспільстві культура мовлення та спілкування є вагомим складником загальної культури. Щоденно, спілкуючись з учнями, учитель має формувати їхню мовну культуру та здійснювати мовне виховання. Адже спілкування в процесі вивчення будь-якого предмету є міцною базою формування світогляду, національної свідомості, культури співжиття тощо.

Для високого розвитку нашої держави потрібні молоді комунікабельні люди. Сьогодні школа повинна не лише дати учням певний обсяг знань і вмінь, а й сформувати людину, здатну творчо мислити, самостійно приймати рішення, мати свою позицію, брати на себе відповідальність, адаптуватися до умов життя, тобто бути компетентною.

Серед ключових компетентностей саме комунікативній належить значна роль, тому що вона формує культуру усного та писемного мовлення як засобу вільного спілкування та самовираження, уміння взаємодіяти з людьми. Тоді, яка ж роль географії у вирішенні цього питання?

Географія – єдиний шкільний предмет світоглядного характеру, який спрямований на формування в учнів просторового уявлення про земну поверхню та розвиток умінь усвідомлено орієнтуватися в соціально-економічних, суспільно-політичних і геоекологічних подіях у державі і світі. І будь-яка сфера діяльності сьогодення тісно пов’язана з географією.

Моє шкільне життя запам’яталося тими уроками, які були цікавими, і в мене з’являлося бажання їх вчити. Тому, під час власної педагогічної діяльності я шукала відповідь на питання: «Як підготувати урок, щоб він був і цікавим, і плідним?». Використовуючи різні інтерактивні методи навчання на уроках (метод проектів, презентації, інформаційно-комп’ютерна технологія, нестандартні уроки: урок-конгрес, урок-дослідження, урок-конференція, дискусії, проблемний виклад, робота в групах, парах), особливу увагу приділяю навчальним іграм. На мою думку, найефективніший урок той, в якому присутня гра, або її елемент. І компонентами такого уроку є «гра – спілкування – успіх», які поєднують в собі цікавість до предмету географія, формування комунікативних навичок школярів та досягнення кращих успіхів в їх навчанні. Це допомогло мені вибрати проблему, над якою я працюю: «Ігрова комунікативність навчання на уроках географії». Девізом кожного мого уроку є вислів А.Ейнштейна: «Навчання має бути таким, щоб те, що пропонується сприймалося як цінний дар, а не важкий обов’язок».

Завдання моєї педагогічної діяльності – розвивати навички комунікативної компетентності школярів шляхом застосування ігрової технології навчання, виокремлюючи типи навчальних ігор за елементами уроку.

Актуальність даної проблеми полягає в тому, що:

• сучасні вимоги освіти потребують модернізованого змісту навчання;
• метою інтерактивного навчання мають бути комфортні умови навчання;
• школярі повинні вміти застосовувати набуті знання, вміння і навички в життєвих ситуаціях;
• гра – найбільш засвоєна дітьми діяльність;
• цінність гри – виконання емоційної розрядки, запобігання втоми учнів;
• гра розкриває творчі можливості дитини;
• гра залучає кожного учня в навчально-виховний процес;
• в ігровій діяльності одночасно діють освітня, розвиваюча і виховна функції;
• гра сприяє розвитку пізнавальної активності учня;
• гра допомогає визначити рівні інтелектуальних здібностей учня;
• школа повинна сформувати грамотну, всебічно розвинуту особистість нашої держави.

Головна мета моєї педагогічної діяльності – удосконалювати урок географії та підвищувати його ефективність інноваційними технологіями, зокрема методом навчальних ігор, що сприятимуть всебічному розвитку школяра.

Щоб досягти даної мети, поставила перед собою завдання:

• формувати в учнів комунікативні навички шляхом застосування інноваційних технологій навчання, зокрема ігрової;
• розвивати творчі здібності та вдосконалювати уміння школярів у процесі вивчення географії;
• розвивати критичне мислення, вміння давати самооцінку та робити висновки;
• сприяти фізичному, розумовому та моральному вихованню дітей на уроках географії.

Для вдосконалення педагогічної майстерності я вивчала теоретичний аспект значення гри під час навчання у різні історичні часи. Історія говорить - це і є навчання, (див. Додаток 1). Для реалізації поставленої мети і завдань використовую теоретичну базу відомих педагогів та психологів.

А. С. Макаренко вважав навчальні ігри такими ж важливими для розвитку дитини, як для дорослого справжню працю. Л. С. Виготський, розглядаючи роль гри у психічному розвитку дитини, відзначив, що у шкільному віці гра не лише вмирає, а проникає у відносини до дійсності; вона має своє продовження у шкільному навчанні та праці.

Коли учень залучений в грі на уроці, він має можливість самовизначитися як особистість, виявити свої знання з предмету, проявити логічне мислення, кмітливість, винахідливість та вміння спілкуватися. Отже, гра є засобом комунікації. Саме через навчальну гру у школярів формується комунікативність (від лат. «communicatio» - «зв'язок». «повідомлення») – це вміння говорити і слухати. Великого значення вмінню спілкуватися надавав К. Ушинський, який писав: «Слово – це найточніший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво». Антуан де Сент-Екзюпері вважав, що « єдина справжня розкіш людського буття – розкіш спілкування». Найвідоміший оратор Давнього Риму Цицерон говорив, що треба вміти узгоджено і відповідно до предмета промови вживати слова.

Отже, ігрова комунікативність – це сукупність істотних, відносно стійких властивостей особистості для розвитку його комунікативних навичок через ігрову діяльність.

Під час ігрового навчання мовна діяльність виконує важливі функції:

• розвивальну – забезпечує формування особистості учня;
• інформаційну – здійснює передачу знань;
• регулятивну – створює сприятливу психологічну атмосферу спільної та індивідуальної діяльності, погоджує та об’єднує зусилля для досягнення загального й особистого результату;
• емоційну – формує і коригує міжособистісні відносини.

При плануванні уроку я керуюсь словами відомого педагога А. Макаренка: «У кожній хорошій грі є насамперед творче зусилля та зусилля думки». Для мене це означає, що гра обов’язково має містити певний навчальний зміст, не бути нав’язливою для учнів. Звичайно, не всі уроки засновані тільки на іграх, адже навчання не повинно перетворюватися тільки на розвагу. Вони можуть бути і елементом уроку разом з традиційними методами навчання. Враховуючи індивідуальні здібності школярів до навчального процесу, я даю можливість проявити їм свої комунікативні навички як індивідуально, так і в групі (команді). Спільна робота в групах сприяє формуванню колективу, допомагає глибше пізнавати самих себе, так легше усуваються прогалини в знаннях. Спостерігаючи за учнями під час роботи в грі, бачу, що пасивні діти легко залучаються до систематичної розумової праці, починають вірити в себе, якість їхнього навчання покращується.

Велике задоволення отримую від активності класу і посмішки кожного учня, коли вони відповідають позитивно на моє питання: «Чи було вам цікаво?» , тоді я щаслива, як педагог. Це свідчить про те, що використання ігрових технологій таки дає свій ефект. Таким чином підвищується ступінь довіри між мною і школярами, та й сама, як людина, отримую велике задоволення від таких уроків.

У педагогічній енциклопедії читаємо: «Гра – засіб фізичного, розумового та морального виховання дітей». Треба розуміти, що в ході навчального процесу ігрові форми мають не лише освітнє, а й виховне значення (патріотичне, екологічне, гуманне, естетичне). При доборі запитань і завдань до гри завжди це враховую.

На практиці в системі активного навчання використовую такі ігри:

• ігри-вправи. Вони вдосконалюють пізнавальні здібності учнів, сприяють закріпленню навчального матеріалу, розвивають вміння використовувати його в нових умовах. Наприклад: кросворди, ребуси, вікторини, вправи «Знайди помилку в тексті», «Знайди зайве», асоціативний кущ.

Такі ігри швидко активізують навчальний процес. Особливо їх включаю на уроках вивчення великих географічних об’єктів у 7-8 класах («Африка», «Степова зона», «Тихий океан», «Кримські гори» тощо);

• ігри-мандрівки. Сприяють осмисленню та закріпленню навчального матеріалу. Комунікативні навички учнів можуть виражатися у вигляді творчих завдань, дискусій, розповідей, висунення гіпотез.

Практикую ці ігри на уроках, які містять об’ємні теми. В груповій формі роботи учні самостійно досліджують, опрацьовують частину нового матеріалу на уроці, або це буває випереджального характеру завдання;

• сюжетно-рольові ігри. Дії інсценування в задуманих умовах учні грають певні ролі, в яких вони почувають себе розкутіше і вчаться не боятися аудиторії.

На моїх уроках більш поширеними є такі рольові ігри : «Журналіст», учень має можливість опитувати інших, як на початку, так і в кінці уроку; «Гід», учень заздалегідь готує уявний маршрут подорожі при вивчення материка, океану, гірської системи тощо, таким чином мотивує всіх інших до вивчення нового матеріалу; «Актор», учень перевтілюється в іншого реального чи художнього героя і, поєднуючи акторські здібності, передає в словесному стилі опис певного географічного об’єкта. Таким чином, на уроці відбуваються міжпредметні зв’язки. Наприклад, у 8 класі, вивчаючи тему «Степова зона», учень перевдягнений в українського козака, виконує роль художнього героя з повісті М. Гоголя Тараса Бульби, та розповідає уривок, в якому описується український степ;

• ігри-змагання. Учні змагаються, розподілившись на команди. Сприяють розвитку відповідальності, конкуренції, колективізму.

Такі ігри найчастіше застосовую у всіх класах на етапі закріплення вивченого матеріалу, а в повному обсязі їх проводжу в позакласних заходах з географії;

• ділові ігри. Вирішують комплексні завдання під час вивчення матеріалу, розвивають творчі здібності учнів, проводяться у формі прес-конференцій, презентацій, ток-шоу, усного журналу, інтерв’ю та інші.

Більш значимі ці ігри є для учнів старших класів, адже вони вже більш досвідчені, з великою відповідальністю ставляться до їх проведення.

Багато навчальних ігор є відомими для всіх педагогів. Та я намагаюсь створювати власні, нові (див. Додаток 2).

Як було сказано вище, кожна гра має нести в собі певний зміст. Тобто, завдяки грі чи елементу гри можна проводити мотивацію навчання, стимулювати навчання, перевірити домашнє завдання, вивчити новий матеріал, діагностувати правильність засвоєння учнями знань на уроці та їх оцінити. Тому я спробувала класифікувати навчальні ігри за елементами (етапами) структури уроку на:

• мотиваційні, формують в учнів потребу вивчення конкретного навчального матеріалу;
• перевірочно-опитувальні, дають змогу цікаво і нестандартно перевірити вивчене домашнє завдання;
• стимулюючі, розвивають зацікавленість до вивчення нового матеріалу;
• змістовно-навчальні, допомагають учням самостійно, або навчаючи один одного, вивчати новий матеріал, але керівником цього процесу залишається вчитель;
• діагностично-закріплюючі, з’ясовують правильність засвоєння учнями знань та проведення їх оцінювання (див. Додаток 3).

Навчальна гра формує такі навички комунікації у дітей, як:

• спілкування,
• вміння вислуховувати чужі думки,
• вміння розуміти один одного,
• самостійність,
• вміння долати труднощі,
• працьовитість,
• відповідальність,
• уміння викладати свої думки,
• правильно вживати географічні поняття, терміни і назви,
• висловлювати свою точку зору,
• правильно ставити запитання,
• логічно висловлюватися,
• давати цілісну картину уявлення про об’єкт або предмет вивчення,
• розв’язувати пізнавальні та практичні географічні задачі тощо.

Мій досвід роботи – це перевага нетрадиційних форм навчання на уроках географії. Такий підхід навчально-виховного процесу спрямований на розвиток високо комунікабельної особистості, якої потребує майбутнє України.

Я переконана, що у процесі вивчення географії в школі, завдяки використанню навчальних ігор, можна істотно вплинути на всебічний розвиток школяра.

Додаток 1

Використання навчальних ігор у різні історичні часи

№ з\п	Століття	Автор/Країна	Значення гри
1	VI-IV ст. до н. е.	Давні Афіни (Греція)	Процес виховання і навчання здійснювався в дусі змагань, діти самостверджувались і відшліфовували свої найкращі якості.
2	I ст. н. е.	Марк Фабій Квінтіліан (Давній Рим)	Підкреслював, що дітей не слід обтяжувати заняттями. Бо це може спровокувати появу в них відрази до наук. Тому рекомендував їх навчання супроводжувати іграми, враховуючи індивідуальні особливості кожного учня.
3	XV-XVII ст. Епоха Відродження й реформації	Ян Амос Коменський (Чехія)	Закликав усі «школи-майстерні» перетворити на місця ігор. На його думку, навчання в будь-якій школі може стати універсальною грою, яка відповідає віку кожного учня.
		Томмазо Кампанелла (Італія) й Франсуа Рабле (Франція)	Пропагували принцип ігрового навчання (коли учні в грі опановують основи наук).
		Жан-Жак Руссо (Швейцарія) та Ф. Фрабель (Німеччина)	У своїх працях рекомендували гру як особливу форму навчання.
		Еразм Роттердамський (Нідерланди)	Вважав, що ігри мають бути обов’язково наявними вихованні і навчанні дитини, і вони мають бути не надто складними для учнів.
4	XVIII ст.	Михайло Ломоносов (Росія)	Вважав за необхідне використовувати системні вправи, виконувати різні завдання для самостійної роботи, у тому числі й ігрового характеру.
5.	XX ст.	Костянтин Ушинський (Росія, Україна)	Наголошував на необхідності широкого використання ігрової діяльності в навчанні молоді.
6.		П. Баранов, І. Горєлов, Н. Потапова.	Вважали, що ігрові форми навчання розвивають комунікативні навички учнів.

Додаток 2

Приклади власних навчальних ігор

Гра 1. «Зайвий гість»

(використовується в усній формі для всього класу або робота для груп з дидактичними карточками).

З перелічених понять уроку потрібно знайти одне зайве, яке не відноситься до даної теми. Цю гру застосовую або на етапі актуалізації опорних знань, або на етапі закріплення нової теми. Також клас може об’єднуватися в групи і змагатися. Наприклад:

1.Тема «Вітер. Загальна циркуляція атмосфери»
Назви вітрів:	Бриз – пасати – цунамі – мусони
2.Тема «Річки»
Елементи річкової долини:	Заплава – тераси – гирло – річище
3.Тема «Природні комплекси»
Представники саван:	Жирафа – слон – лось – зебра – лев

Гра 2. «Знайди свого друга»

(робота з усім класом).

Декільком учням (I група) роздаються карточки, на яких написані головні назви об’єкту, явища, терміну з даної теми. А всім іншим учням (II група) - карточки, на яких вказані слова, що їх характеризують. Учні другої групи пропонують свою дружбу тому учню, в якого є карточка з головною назвою вивченої теми. Наприклад:

Учень – основна назва	Учні – другорядні слова
1.Режим річки	Повінь, паводок, межень, льодостав
2.Живлення річки	Змішане, дощове, снігове, підземне
3.Екваторіальний пояс	ЕПМ, + 25°С, 2000-3000 мм

Доцільно цю гру застосовувати при вивченні об’ємних тем, і які містять багато понять.

Гра 3. «Машина часу»

Учні уявно потрапляють в той час, в якому відбувалися певні природні процеси та явища в минулому. Переважно ця гра має випереджувальний характер. Наприклад, вивчаючи тему «Геологічний час» у 6 класі, учні об’єднуються у 5 груп. Кожна група заздалегідь має опрацювати матеріал даної геологічної ери (1 група досліджувала архейську еру, 2 група – протерозойську, 3 група – палеозойську, 4 група – мезозойську, 5 група – кайнозойську). Вирушуючи в подорож до своєї ери завдяки «машині часу», знайомить учнів інших груп зі своєю дослідженою ерою розповіддю, ілюстраціями (схеми, малюнки, карта півкуль…), відеосюжетами.

Гра 4. «Навколосвітня подорож за 5 хв.»

(робота в парах або індивідуально).

Учням, які працюють в парах, задається маршрут подорожі мандрівника. Вони повинні послідовно записати в зошитах чи на окремому аркуші паперу ті географічні об’єкти, які проходив мандрівник від початку своєї мандрівки до кінцевої точки його маршруту. Якщо ця гра виконується при закріпленні теми, учні користуються картами атласу, а якщо при перевірці домашнього завдання, тоді без атласу.

Гра 5. «Журналіст»

(гра індивідуальна).

Гра проводиться при мотивації навчання і закріпленні нової теми. Учень виконує роль журналіста. Вчитель оголошує нову тему, а «журналіст» з мікрофоном у руці підходить до будь-якого учня і запитує: «Що ви бажаєте дізнатися з теми «Назва»? На кінці уроку дає відповіді на поставлені питання учнями класу.

Додаток 3

Класифікація навчальних ігор за елементами

(етапами) структури уроку

Типи навчальних ігор за елементами уроку	Назви власних навчальних ігор	Комунікативні навички і уміння, які формуються під час гри
Мотиваційні	«Журналіст», «Актор», «Гід».	самостійність; правильно ставити запитання; вміння слухати інших.
Перевірочно-опитувальні	«Зайвий гість», «Знайди свого друга», «Навколосвітня подорож за 5 хв.», «Географія говорить цифрами», «Хто це?».	працьовитість; активність, правильно вживати поняття, терміни, назви; уміння викладати свої думки.
Стимулюючі	«Топонімічна зірка», «Знаю – не знаю».	розуміти один одного; кмітливість.
Змістовно-навчальні	«Машина часу», «Екіпаж», Урок-засідання, Урок-конгрес, Урок-туристичний маршрут.	міжособистісне спілкування; логічно висловлюватися; вислуховувати чужі думки; вміння долати труднощі; висловлювати свою точку зору.
Діагностично-закріплюючі	«Художник», «Міністр промисловості», «Зайвий гість», «Знайди свого друга», «Журналіст», «Лото-оцінка».	відповідальність; давати цілісну картину уявлення про об’єкт або предмет вивчення; аналізувати; робити висновки.